З 25 листопада по 10 грудня в школі проходить акція "16 днів проти насильства".
Ознаки, за якими булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту між дітьми
Варто пам’ятати, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту між дітьми кількома типовими ознаками:
По-перше, це систематичність (повторюваність) діяння - вчинення різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи;
По друге, булінг (цькування) майже завжди має злий умисел, коли метою дій кривдника є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати потерпілого своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;
По-третє, для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил - владний дисбаланс між кривдником і потерпілим (асиметричні відносини), різниця у фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо;
По-четверте, відсутність розкаяння у кривдника. Варто пам’ятати, що булінг (цькування) ніколи не припиняється самостійно – потрібно втручання сторонніх осіб, захист і допомога потерпілому, кривднику та свідкам.
Булінг (цькування) відрізняєтьсявід сварки такими ознаками:
- систематичність (повторюваність) діяння (дії або бездіяльності)
- умисні дії (злий умисел)
- владний дисбаланс між кривдником і потерпілим
- відсутнє розкаяння у кривдника.
Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною потреб, інтересів, соціальних установок, планів тощо у свідомості окремої особи, яке виникає в міжособистісних взаємодіях окремих осіб чи груп.
Для конфлікту як способу взаємодії характерним є:
По-перше, його не регулярність та випадковість (відсутністю злого умислу);
По-друге, баланс (рівність) сил між його учасниками, владний баланс (симетричні відносини), що характеризується здатністю кожної зі сторін однаково впливати на процес конфлікту, відносною рівністю фізичних сил, соціальнопсихологічної адаптованості, соціального статусу, стану здоров’я, ментального розвитку тощо;
По-третє, спостерігається розкаяння сторін конфлікту та спрямованість зусиль сторін конфлікту на його вирішення
З 16 по 22 листопада в школі проходить акція "Виховуємо толерантність"
Для здобувачів освіти 11 класу проведено заняття "Щербатий горщик . На занятті учні вчилися толерантно ставитися до людей з фізичними вадами.
Вітаю всіх на моїй сторінці. І пропоную матеріал про ознаки дорослої людини
Що означає бути дорослим?
У
Європі віком повноліття вважають вісімнадцятиріччя. Із цього часу людина
«набуває» громадянської дієздатності, від неї починають очікувати «дорослих
учинків». Але що таке дорослість: просто віковий поріг чи набір певних
атрибутів? Чи варто давати вісімнадцятилітній людині в руки зброю та довіряти
виховання дітей? А якщо ні, то коли це можна робити і який стосунок до цього
взагалі має вік? Нарешті, що означає фраза «так коли ж ти вже подорослішаєш»
Роберт Сапольські у лекціях про біологію
людської поведінки зазначає, що мієлінізація нервових волокон у префронтальній
корі головного мозку закінчується приблизно в 25 років. Тобто
витривалість, самоконтроль, самовладання в осіб, молодших за цей вік, можуть
бути недостатньо розвинені з нейрофізіологічних причин. Також людині може бути
складно опановувати сильні емоції. Отже, з погляду закону, від вісімнадцяти
років ми несемо відповідальність на рівні з «дорослими», але нейрофізіологічно
мозок іще не готовий до цього.
У
вісімнадцять років нам дозволяють — і навіть змушують — робити вибір,
що вплине на все подальше життя. Очікують, що ми оберемо професію, на якій
працюватимемо до виходу на пенсію, іноді партнера, із яким житимемо до
старості; а багатьох призивають до армії й дають у руки автомат. Упоратися з
цим складно в будь-якому віці, тож абсолютно природно мати сумніви й
потребувати допомоги чи додаткового часу, коли тобі вісімнадцять.
Звісно, у голові не має
кнопки, якою можна ввімкнути дорослість і тут-таки стати відповідальним,
серйозним і врівноваженим. Ми вчимося цього поступово. Але суспільство, замість
допомогти молодим людям у поступовому розвитку, часто вимагає від них стати
дорослими негайно.
Дорослішання не приходить
із зовнішніми атрибутами. Це те, що відбувається з мозком, а відтак із
особистістю. У нашій культурі ознаки зрілості часто пов’язують із
платоспроможністю — купівлею першої машини чи квартири, солідним
заробітком, стабільною роботою. Є начебто «правильні» атрибути заможності й
дорослості: дороге авто чи дача, шуба чи плазмовий телевізор. А от конструктор
«Сокіл Тисячоліття» за 700 євро дорослою покупкою не вважають. Проте
важлива не так сама річ або її ціна, як особистий сенс і почуття, які ми в неї
вкладаємо. У цьому сенсі шуба може принести такі самі радість і захват, що й
«Леґо» чи мила жадана дрібничка.
Окрім зовнішніх
атрибутів, дорослішання пов’язують із ініціальними подіями: закінчення школи та
вишу, весілля чи народження дитини. А хтось починає почуватися дорослим лише
після смерті батьків. Ініціальні події завжди були важливою частиною переходу
від одного життєвого етапу до іншого. Вони змінюють статус людини, коло її
обов’язків і роль у соціальній групі, проте часом зустрічаються зі знеціненням:
«Ти назавжди лишишся для нас маленьким»; «Старші краще знають» — аж
здається, що бути дорослим означає слухати батьків і відповідати їхнім
очікуванням. Та варто пам’ятати, що ініціальні події існують для людей, а не
люди — для них. Вступ до вишу і його закінчення допомагають усвідомити
дорослішання, осмислити життєві перспективи та власну відповідальність за
професійну реалізацію, але зрілість настає і без вищої освіти.
Дорослість не визначається віком чи зовнішніми ознаками. Це здатність
людини брати на себе й поділяти відповідальність.
Часто можна почути «та
коли ж ти вже подорослішаєш?» з приводу речей, захоплень чи планів, які
приносять «безглузде» задоволення, асоціюються з дитинством. Ніби бути дорослим
означає припинити усміхатись і радіти. Здається, що є ухвалений список
«дорослих розваг»: алкоголь, курорти, рибна ловля чи полювання. А от грати в
настільні ігри й читати комікси — це для дітей. Проте кожен вільний
вибирати власні розваги, і не можна назвати якісь «правильними», а якісь
«неправильними», якщо вони дають змогу відпочити, отримати задоволення й
відчути радість від життя: хтось у захваті від подорожей, комусь подобається
сидіти з вудкою, а інші люблять комп’ютерні ігри.
Подружні стосунки —
ще один звичний аспект «дорослості», який, на жаль, багато хто досі не готовий
визнати особистою справою людини. Якщо ж партнер у вас є, проте ви з якої
завгодно причини не плануєте мати дітей, ваші взаємини можуть наразитися на
осуд як неповноцінні чи несерйозні. А от якість стосунків із партнером і
дитиною для такого стереотипного погляду особливого значення не має —
важливий тільки атрибут. Утім, як і будь-який атрибут, шлюб чи народження
дитини не є неодмінною складовою дорослого життя. Дорослі люди однаково можуть
узяти на себе відповідальність за рішення бути чи не бути батьками, вступати в
подружнє життя чи ні. Головне тут — бути свідомим свого вибору.
На наш погляд, дорослість
не визначається віком чи зовнішніми ознаками. Це здатність людини брати на себе
й поділяти відповідальність у всіх сферах життя. Людина, що відповідально
ставиться до себе, пильнує своє здоров’я, емоційний стан і побутовий комфорт.
Вона здатна приготувати чи замовити собі їжу і знає, де лежать її шкарпетки.
Звертається до лікаря, коли почувається зле, а не чекає, щоб саме минуло.
Зважає на власне ментальне здоров’я і не ігнорує проблем. У стосунках така
людина вміє брати зобов’язання й дотримуватися їх. Вона зважує слова та дії, бо
розуміє, що вони мають вплив на інших осіб. На роботі доросла людина розуміє своє
коло обов’язків і завдань і не перекладає їх на інших. Вона усвідомлює, що її
добробут залежить від неї.
Дорослі — це не ті,
хто вдягає шапку, бо мама так сказала. І не ті, хто з тієї самої причини нізащо
її не вдягне. Дорослі — це ті, хто здатен самотужки вирішити, чи потрібна
їм сьогодні шапка, і самотужки ж розібратися з наслідками свого рішення.
Пропоную матеріал про мистецтво спілкування
Чому мистецтво спілкування є
важливим?
- Спілкування — це невід‘ємна частина нашого життя.
Навіть якщо ти не хочеш сьогодні ні з ким говорити, все одно доведеться,
бо люди оточують нас скрізь. Хтось може вважати,що не існує етикету
поведінки та він може спілкуватися так як він хоче.Не треба забувати,
може,правил і не існує,але звертати увагу на те, як з ким ти спілкуєшся,
треба.
- Мистецтво спілкування-комунікабельність людини та
вміння долати перешкоди у конфліктах,а також не загострювати їх.
- На мою думку,кожна людина повинна знати термін
«мистецтво спілкування»,бо це дуже важлива навичка.Розберемо на ситуації.
У тебе виникла сварка із другом або подругою,це нормально іноді
сперечатися,але в деякий момент ситуація виходить із-під контролю.Важливо
не загратися у конфлікті та постаратися вийти із нього.У дитинстві нам
завжди казали «будь розумнішим, поступися», але то не вірне
формулювання,ти не поступаєшся,а просто показуєш своєму другові,що він для
тебе не пусте,а що ти можешь вийти із суперечки без сварки.Так от,
«мистецтво спілкування» у такому випадку найнеобхідніше,ти просто в один
момент вимикаєш всі свої емоції та мислиш конструктивно,тим самим можеш
краще знайти вихід.
- Я розумію,що не всі люди комунікабельні,та деякі
вважають,що комунікабельність не потрібна,але ж я вважаю,що без цього
фактору не можна вижити у нашому світі.Комунікабельність- не про
підлизування до когось,а ввічливо та розумно вести бесіду із повагою до свого
співрозмовника.
- Насамкінець хочу наголосити: у наш час дуже
корисним буде прочитати книги або статті про мистецтво спілкування,бо це
насправді дуже корисна річ.
Вітаю всіх , хто завітав на мою сторінку.
Кібербулінг або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії, яка набула поширення з
появою мобільних телефонів, інтернету. Будь-які її форми мають на меті
дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства
(на відміну від булінгу). «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми,
чати, мобільні телефони тощо.
Флеймінг – це улюблений
метод «тролів» (провокаторів), що полягає в обміні короткими, гнівними і
запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи
комунікаційні технології. Частіше за все розгортається в «публічних» місцях
інтернету: в чатах, форумах, у дискусійних групах, спільнотах. Інколи він
перетворюється у затяжну війну.
Обмовляння або зведення наклепів –
це поширення принизливої, неправдивої інформації з використанням комп'ютерних
технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення, і фото (використання
фотошопу), і пісні, які змальовують жертву у шкідливій манері.
Хепіслепінг – один із видів
кібербулінгу. Його назва походить від випадку в англійському метро, де підлітки
били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефона. Тепер
ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен
насильства.
Кіберпереслідування - відбуваються
за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть
тривалий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого
характеру або шантажуючи будь-якими таємними фактами. Відстежуючи через
інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час,
місце і всі необхідні умови для вчинення злочину.
Чекаю на запитання та пропозиції.
З 17 по 21 квітня в нашій школі проходить тиждень психології. Гасло тижня "Разом ми сила"
З учнями 3-х класів малювали щастя. Для третьокласників
воєнного часу щастя, коли мама усміхається, а не плаче, тато – вдома, а не на
війні, коли немає повітряних тривог, не чути вибухів, коли діти ходять до школи, коли разом вся
родина і в Україні - мир і процвітання. Ось таке воно щастя сучасних дітей.
З учнями 4-х класів соціальний педагог провела заняття «Моя Україна завтра». Четвертокласники бачать
Україну вільною, багатою, квітучою, могутньою; з відновленими і відбудованими
містами, селами, атомними станціями.
Люди щасливі, здорові, відпочивають в українському Криму, їдять херсонські
кавуни, дихають чистим повітрям До нас приїжджають люди з усього світу, щоб
побачити процвітаючу країну. Українці говорять соловїною українською мовою. Говорять, що вустами дітей говорить сам Бог, тож
віримо що незабаром наша Україна стане вільною і квітучою державою.
Кольоротерапія чи терапія кольорами. Що можуть сказати
про вас кольори?
ОПРИЛЮДНЕНО 27 ВЕРЕСНЯ, 2019 ANDRIANA
Кольоротерапія чи терапія кольорами. Що можуть сказати про вас кольори?
А чи знали Ви, що вибрані вами кольори впливають не тільки на вас, а також
на тих людей, які знаходяться поруч з вами? Кольори утворюють певне енергетичне
поле навколо нас і можуть багато розповісти про нашу особистість. Так, дівчина
в білій сукні у більшості людей буде асоціюватися з невинністю і ніжністю, а
ось в червоному – вона стає більш привабливою і пристрастною. Бронзовий і
зелений допомагають створити враження про людину, як більш духовно чисту і
спокійну. А ось якщо надіти блакитну сорочку, то вже створюється враження, що
людина володіє високим професіоналізмом або ж внутрішньою рівновагою. Жовтий
колір часто вибирають більш енергійних, творчо розвинені люди.
Застосовуючи такі знання, ви можете вибирати кольори згідно майбутньої
ділової ситуації, щоб справити потрібне для вас враження на оточуючих людей.
Провести вдалу бізнес-зустріч, завдяки знань з кольоротерапії.
Червоний – це найбільш яскравий і вогненний колір. Він додає вам життєвої
сили. Ті, хто віддає перевагу в одязі червоний колір стають більш привабливими
для протилежної статі. Хоча не варто забувати, що з червоним кольором треба
бути дуже обережним, оскільки якщо його занадто багато, він викликає
роздратування і занепокоєння.
Помаранчевий – це колір радості та оптимізму, також означає енергію. Цим кольором
варто себе оточити, якщо у вас не найкращий настрій, він допомагає позбавитися
від сумних думок і спонукає діяти.
Жовтий – він так само, як і помаранчевий, викликає асоціацію з теплом і
позитивом. Він стимулює ваш мозок до творчим поривам, пробуджує бажання діяти,
добре впливає на пам’ять. Варто бути обережним з цим кольором, оскільки якщо
переборщити, то цей сильний колір буде вже викликати перезбудження і
дратівливість.
Зелений – колір спокою, розслаблення, допомагає подолати втому і стрес. Він
відновлює у людини духовну рівновагу, а також впевненість у своїх силах.
Зелений колір допоможе вашим очам відпочити і розслабитися після того як вони
сильно втомилися.
Синій – холодний колір, але він викликає гарні асоціації. Ті, хто віддає
свою перевагу синьому кольору, добре зібрані і організовані. Цей колір як
заспокійливе, допомагає людині зосередитися і сприяє прийняттю правильних
рішень.
Білий колір – уособлює гармонію та чистоту. Він асоціюється у людей зі святістю і
невинністю. Він допоможе вам подолати стрес і заспокоїть, якщо ви нервуєте.
Кібербулінг – що
це та як це зупинити?
10 фактів, які
підлітки хочуть знати про кібербулінг
«Що ви хотіли б знати про кібербулінг?» Ми поставили це запитання молодим
людям і отримали тисячі відповідей з усього світу.
Ми зібрали фахівців ЮНІСЕФ, міжнародних експертів з питань кібербулінгу та
захисту дітей і об'єдналися з Facebook, Instagram та Twitter, щоб
відповісти на запитання та дати поради щодо способів боротьби з
онлайн-булінгом.
Що таке кібербулінг?
Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може
відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах),
ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка,
спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він
спрямований. Приклади включають:
·
поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометують
когось, у соціальних мережах;
·
надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати
комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;
·
видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від
його/її імені.
Особистий булінг та кібербулінг часто пов’язані між собою. Але кібербулінг
залишає цифровий слід – записи, який може слугувати доказами, що дозволять
зупинити цькування.
Топ-10 запитань про кібербулінг
1. Чи
зазнаю я булінгу в Інтернеті? У чому різниця між жартом та булінгом?
2. До
яких наслідків призводить кібербулінг?
3. З
ким я маю поговорити, якщо хтось цькує мене в Інтернеті? Чому так важливо про
це розповідати?
8. Чи
передбачено покарання за кібербулінг?
UNICEF
1. Чи зазнаю я булінгу в Інтернеті? У
чому різниця між жартом та булінгом?
ЮНІСЕФ:
Усі друзі жартують між собою, але іноді важко сказати, чи хтось просто
розважається, чи намагається нашкодити вам, особливо в Інтернеті. Іноді вони
насміхаються, але говорять, що це «просто жарти» і пропонують «не сприймати це
так серйозно».
Але якщо ви відчуваєте образу або думаєте, що інші насміхаються з вас, а не
веселяться разом з вами, то жарт зайшов занадто далеко. Якщо це продовжується
навіть після того, як ви попросили людину зупинитися, і ви досі відчуваєте себе
засмученим/ою, то це може бути булінгом.
А коли знущання відбуваються в Інтернеті, це може призвести до небажаної уваги
з боку широкого кола людей, включаючи незнайомих людей. Де б це не сталося,
якщо вам це неприємно, ви не маєте цього терпіти.
Як би ця ситуація не називалася: якщо вам погано, і це не припиняється, тоді
варто звернутися за допомогою. Для того, щоб зупинити кібербулінг, потрібно не
лише закликати кривдників більше так не робити. Необхідно також усвідомити, що
будь-яка особа заслуговує на повагу: як в Інтернеті, так і в реальному житті.
UNICEF
2. До яких наслідків призводить
кібербулінг?
Коли булінг трапляється в Інтернет, може здаватися, що на вас нападають
усюди, навіть у власному домі. Може здаватися, що виходу немає. Наслідки можуть
тривати довгий час і впливати на людину різними способами:
Ментально – відчуття смутку, пригніченості, навіть злості, відчуття себе в
безглуздому становищі
Емоційно – відчуття сорому, втрата цікавості до речей, які ти любиш
Фізично – відчуття втоми (втрата сну) або таких симптомі, як біль у животі та
головний біль.
Відчуття того, що з тебе насміхаються або тебе переслідують, може заважати
людям говорити або намагатися боротися з проблемою. У крайніх випадках
кібербулінг може призвести навіть до скоєння самогубства.
Кібербулінг може впливати на нас багатьма способами. Але це можна подолати,
і люди можуть повернути впевненість у собі та здоров’я.
UNICEF
3. З ким я маю поговорити, якщо хтось
цькує мене в Інтернеті? Чому так важливо про це розповідати?
ЮНІСЕФ:
Якщо ви думаєте, що відчуваєте булінг, перший крок – це звернутися за
допомогою до когось, кому ви довіряєте, наприклад, до ваших батьків, близького
члена сім’ї чи іншого дорослого, якому ви довіряєте.
У своїй школі ви можете звернутися до психолога, спортивного тренера чи
улюбленого вчителя.
А якщо вам не зручно спілкуватися з кимось, кого ви знаєте, пошукайте гарячу лінію у своїй країні, щоб поговорити з
професійним консультантом.
Якщо булінг трапляється на соціальній платформі, подумайте про блокування
кривдника та офіційно повідомте про його/її поведінку на самій платформі.
Соціальні мережі зобов’язані підтримувати безпеку своїх користувачів.
Це може бути корисно для збору доказів: текстових повідомлень та скріншотів
публікацій у соціальних мережах, щоб показати, що відбувається.
Щоб булінг припинився, його потрібно ідентифікувати Ключове – це повідомити
про нього. Це також може допомогти показати кривдникам, що їх поведінка
неприйнятна.
Якщо вам загрожує безпосередня небезпека, слід звернутися до поліції чи
служб швидкої допомоги у вашій країні.
>Дивитись
відео-курс "Про кібербулінг для підлітків"
Facebook/Instagram:
Якщо ви зазнаєте знущань в Інтернеті, ми радимо вам поговорити з батьками,
вчителями чи кимось іншим, кому ви можете довіряти. Ви маєте право бути в
безпеці. Ми також працюємо над тим, щоб про будь-які знущання можна було легко
повідомляти безпосередньо у Facebook чи Instagram.
Ви завжди можете надіслати нашій команді анонімне повідомлення про пост,
коментар чи сторіз у Facebook чи Instagram.
Ми маємо команду, яка цілодобово переглядає ці повідомлення у всьому світі
понад 50 мовами, і ми видаляємо все, що є цькуванням або домаганнями. Ці
повідомлення завжди анонімні.
Ми також маємо посібник для Facebook, який може
допомогти вам у протидії булінгу або показати, що робити, якщо ви бачите, що
когось іншого цькують. В Instagram ми також маємо Посібник
для батьків, який надає рекомендації батькам, опікунам та дорослим,
яким довіряють, про те, як діяти у випадках кібербулінгу. Окрім того ми
маємо центральний
хаб, де можна дізнатися про наші інструменти забезпечення безпеки.
Twitter:
Якщо ви відчуваєте, що зазнаєте кібербулінгу, найголовніше – це забезпечити
свою безпеку. Важливо мати когось, з ким можна поговорити про те, що ви
відчуваєте. Це може бути вчитель, інший дорослий, якому ви довіряєте, або
батьки. Порадьтеся з батьками та друзями про те, що робити, якщо ви або ваш
друг зазнають кібербулінгу.
Ми заохочуємо людей повідомляти нам про користувачів, які можуть порушити наші
правила. Це можна зробити на сторінках підтримки в нашому Довідковому
центрі або через механізм in-Tweet, натиснувши кнопку
«Поскаржитись на твіт»
UNICEF
4. Я зазнаю кібербулінгу, але боюся
говорити про це з батьками. Якими словами я можу розповісти їм про це?
Якщо ви зазнаєте кібербулінгу, один із найважливіших перших кроків, які ви
можете зробити – поговорити з дорослим, якому ви довіряєте (з кимось, з ким ви
почуваєтеся безпечно).
Не всім просто розмовляти зі своїми батьками. Але є речі, які ви можете зробити,
щоб полегшити таку розмову. Оберіть такий час для розмови, коли, на вашу думку,
вони можуть приділити вам всю свою увагу. Поясніть, наскільки серйозною для вас
є ця проблема. Пам’ятайте, що вони можуть не так добре знатися на інформаційних
технологіях, як ви, тому вам може бути потрібно допомогти їм зрозуміти, що
відбувається.
Вони можуть не мати моментальних відповідей для вас, але вони, ймовірно, будуть
хотіти допомогти вам, і разом ви зможете знайти рішення. Дві голови
завжди кращі, ніж одна! Якщо ви досі не впевнені, що робити, подумайте про те,
щоб звернутися до інших людей, яким ви довіряєте. Часто таких людей, які
піклуються про вас і готові допомогти, більше, ніж ви могли подумати!
UNICEF
5. Як я можу допомогти своїм друзям
повідомляти про випадки кібербулінгу, особливо якщо вони не хочуть цього
робити?
ЮНІСЕФ:
Жертвою кібербулінгу може стати будь-хто. Якщо ви бачите, що це
відбувається з кимось, кого ви знаєте, спробуйте запропонувати підтримку.
Важливо вислухати свого друга. Чому він/вона не хоче повідомити про те, що
він/вона зазнає кібербулінгу? Як вони почуваються? Скажіть їм, що вони не
зобов’язані офіційно повідомляти про те, що відбувається, але важливо
поговорити з кимось, хто може допомогти.
Пам’ятайте: ваш друг може відчувати себе незахищеним. Будьте добрими до
нього/неї. Допоможіть їм продумати, що вони можуть сказати і кому. Пропонуйте
піти з ними, якщо вони вирішать повідомити про булінг. Найголовніше, нагадайте
їм, що ви підтримуєте їх і хочете допомогти.
Якщо ваш друг досі не хоче повідомити про випадок, допоможіть йому/її у
пошуку дорослого, якому він/вона довіряє та який може допомогти їм вирішити
ситуацію. Пам’ятайте, що в певних ситуаціях наслідки кібербулінгу можуть бути
небезпечними для життя.
Якщо нічого не робити, людині може здаватися, що всі налаштовані проти неї
або що всім байдуже. Ваші слова підтримки можуть мати вирішальне значення.
Facebook/Instagram:
Ми знаємо, що поскаржитись на когось може бути важко. Але знущатися над
кимось – це абсолютно неприйнятно.
Скарга на пост або повідомлення у Facebook чи Instagram може допомогти нам
краще захистити вас на наших платформах. Знущання та домагання за своєю суттю є
особистими, тому в багатьох випадках ми можемо дізнатися про таку поведінку
лише від користувачів. Це дозволить нам виявити чи усунути випадки булінгу.
Повідомлення про випадки кібербулінгу в Instagram та Facebook завжди
надсилаються анонімно, і ніхто ніколи не дізнається, що ви повідомили про таку
поведінку.
Ви можете повідомити про когось, від кого постраждали ви особисто, або про
кривдника, який цькує когось з ваших друзів. Для цього можна скористатися
інструментами, доступними безпосередньо в додатку. Більше інформації про те, як
повідомити про такі випадки, можна отримати в Довідковому центрі Instagram та в Довідковому центрі Facebook.
Ви також можете розповісти своєму другу про інструмент в Instagram під
назвою «Обмежити», за допомогою якого ви можете
захистити свій акаунт, при цьому нікого не блокуючи, оскільки деяким людям
блокування може здаватися занадто жорстким заходом.
Twitter:
Ми запровадили новий інструмент скарг від свідків. Це означає, що
ви можете робити скаргу від імені іншої людини. Тепер це можна зробити і в
повідомленнях і приватної інформації, й інформації, за якою не можна визначити
особу.
UNICEF
6. Користування Інтернетом дає мені
доступ до великої кількості інформації; але це також означає, що я відкритий/а
до цькування. Як можна зупинити кібербулінг, не відмовляючись від доступу до
Інтернету?
ЮНІСЕФ:
Доступ до Інтернету дає так багато переваг. Однак, як і багато речей у
житті, він також створює ризики, від яких потрібно захиститись.
Якщо ви зазнаєте кібербулінгу, ви можете видалити певні програми або
залишитись у режимі офлайн на деякий період, щоб дати собі час на відновлення.
Але вихід з Інтернету не є довгостроковим рішенням. Ти не зробив/ла нічого
поганого, то чому ти маєш опинятися в невигідному становищі? Таке рішення
навіть може наводити кривдників на неправильну думку, заохочуючи їх неприйнятну
поведінку.
Ми всі хочемо, щоб кібербулінг припинився. Саме тому настільки важливо
повідомляти про такі випадки. Але для створення такого середовища в Інтернеті,
якого ми хочемо, недостатньо лише закликати тих кривдників, які вже скоюють
булінг, припиняти його. Ми маємо задуматися над тим, що ми поширюєте чи
говоримо: чи не завдає це шкоди або страждань іншим людям. Ми маємо бути
добрими до інших людей в Інтернеті та в реальному житті. Це стосується всіх
нас!
>Дивитись
відео-курс "Про кібербулінг для підлітків"
Facebook/Instagram:
Для нас важливо, щоб Instagram та Facebook були безпечним та позитивним
місцем для самовираження: людям буде комфортно ділитися чимось лише тоді, коли
вони почуватимуться в безпеці. Але ми знаємо, що кібербулінг може перешкоджати
цьому та створювати негативний досвід. Ось чому ми в Instagram та Facebook
ведемо боротьбу з кібербулінгом.
Ми робимо це двома основними способами. По-перше, ми використовуємо
технології, щоб людям не відчували і ставали свідками булінгу. Наприклад, люди
можуть увімкнути налаштування, яке використовує
технологію штучного інтелекту, щоб автоматично фільтрувати та приховувати
коментарі, які засмучують або цькують користувачів.
По-друге, ми працюємо над заохоченням позитивної поведінки та взаємодії,
надаючи людям інструменти для поліпшення їхнього досвіду користування Facebook
та Instagram. Функція «Обмежити» – це інструмент, що надає вам
можливість цільового захисту свого акаунту, але при цьому у вас залишається
можливість слідкувати за кривдником.
Twitter:
Оскільки ідеями у Twitter діляться сотні мільйонів людей, не дивно, що ми
не всі згодні між собою. Це одна з переваг, оскільки ми можемо навчитися
шанувати розбіжності та інших учасників дискусій.
Але іноді, коли ви протягом певного часу когось слухали, ви, можливо, більше не
хочете їх чути. Їх право висловлювати себе не означає, що ви зобов’язані їх
слухати.
UNICEF
7. Як я можу запобігти тому, щоб моя
особиста інформація використовувалася для маніпуляцій або приниження мене в
соціальних мережах?
Добре подумайте, перш ніж публікувати або ділитися будь-чим в Інтернеті –
це може залишитися в Інтернеті назавжди і може бути пізніше використане вам на
шкоду. Не вказуйте особисті дані, такі як ваша адреса, номер телефону чи
назва/номер вашої школи.
Дізнайтеся про налаштування конфіденційності улюблених додатків у
соціальних мережах. Ось декілька дій, які ви можете вжити у більшості з них:
·
Ви можете вирішити, хто може бачити ваш профіль, надсилати вам повідомлення
або коментувати ваші публікації, скоригувавши налаштування конфіденційності
вашого облікового запису.
·
Ви можете повідомляти про образливі коментарі, повідомлення та фотографії
та вимагати їх видалення.
·
Окрім «видалення з друзів», ви можете повністю заблокувати окремих
користувачів, щоб вони не могли бачити ваш профіль або надсилати вам
повідомлення.
·
Ви також можете зробити так, щоб коментарі окремих користувачів бачили лише
вони самі, не блокуючи їх повністю.
·
Ви можете видаляти публікації зі свого профілю або ховати їх від певних
людей.
У більшості улюблених вами соціальних мереж люди не отримують сповіщення
про те, що ви їх заблокували, обмежили або поскаржилися на них.
UNICEF
8. Чи передбачено покарання за
кібербулінг?
ЮНІСЕФ:
Більшість шкіл ставляться до булінгу серйозно і вживатимуть заходів проти
цього. Якщо ви зазнаєте кібербулінгу з боку інших учнів, повідомте про це в
своїй школі.
Люди, які стали жертвами будь-якої форми насильства, включаючи булінг та
кібербулінг, мають право на справедливість та притягнення кривдника до
відповідальності.
Закони, що забороняють булінг, особливо кібербулінг, є відносно новими і поки
що прийняті не в усіх країнах. Ось чому багато країн для протидії кібербулінгу
використовують інші відповідні закони, наприклад, законодавство проти домагань.
У країнах, які мають спеціальні закони проти кібербулінгу, поведінка в
Інтернеті, яка навмисно викликає серйозні емоційні негаразди, розглядається як
злочинна діяльність. У деяких із цих країн жертви кібербулінгу можуть шукати
захисту, забороняти спілкування із визначеною особою та вимагати обмеження
використання кривдником електронних пристроїв, за допомогою яких він/вона скоює
кібербулінг. Таке обмеження може бути тимчасовим чи постійним.
Однак важливо пам’ятати, що покарання – це не завжди найефективніший спосіб
змінити поведінку кривдників. Часто краще зосередитись на подоланні шкоди та
налагодженні відносин.
>Дивитись
відео-курс "Про кібербулінг для підлітків"
Facebook/Instagram:
Ми у Facebook маємо низку Стандартів спільноти, а в Instagram – Настанови
спільноти, і ми просимо наших користувачів дотримуватися їх. Якщо ми
виявимо контент, який порушує ці правила, як, наприклад, у випадку булінгу чи
домагань, ми його видалимо.
Якщо ви вважаєте, що контент видалено неправильно, ви можете оскаржити наші
дії. В Instagram ви можете поскаржитися на контент або на видалення акаунту
через наш Довідковий центр. У Facebook ви також можете
зробити те саме у Довідковому центрі.
UNICEF
9. Як здається,
Інтернет-компанії не переймаються проблемою кібербулінгу та
онлайн-домагань? Чи несуть вони відповідальність?
Інтернет-компанії все частіше звертають увагу на проблему кібербулінгу.
Багато з них запроваджують способи вирішення цієї проблеми та краще захищають
своїх користувачів за допомогою нових інструментів, порад та можливостей
повідомляти про порушення їхніх прав в Інтернеті.
Але очевидно, що потрібно робити ще більше. Багато молодих людей щодня зазнають
кібербулінгу. Деякі стикаються з крайніми формами насильства в Інтернеті. Деякі
в результаті цього скоїли самогубство.
Технологічні компанії несуть відповідальність за захист своїх користувачів,
особливо дітей та молоді.
Притягувати їх до відповідальності, коли вони не дотримуються цих обов’язків –
наше спільне завдання.
UNICEF
10. Чи є в Інтернеті будь-які
інструменти для боротьби з булінгом, якими можуть скористатися діти та молодь?
ЮНІСЕФ:
Кожна соціальна платформа пропонує різні інструменти (див. нижче), які
дозволяють вам обмежити тих, хто може коментувати або переглядати ваші
публікації чи хто може автоматично ставати вашим другом, а також повідомляти
про випадки булінгу. Багато з них передбачають прості кроки для того, щоб
заблокувати користувача, припинити отримувати сповіщень від нього/неї або
поскаржитися на кібербулінг. Ми радимо вивчити ці інструменти.
Соціальні мережі також надають освітні інструменти та рекомендації дітям,
батькам та вчителям, щоб дізнатися про ризики та способи залишатися в безпеці в
Інтернеті.
Окрім того, важливу роль у захисту від кібербулінгу можете зіграти ви.
Подумайте, де у вашій громаді трапляється кібербулінг, та про способи, якими ви
можете допомогти постраждалим: голосніше про це говорити, закликати кривдників
припинити кібербулінг, звертатися до дорослих, яким ви довіряєте, або
підвищувати обізнаність про цю проблему. Навіть простий акт доброти може
змінити дуже багато.
Якщо ви переживаєте за свою безпеку або за щось, що трапилося з вами в
Інтернеті, терміново поговоріть з дорослим, якому ви довіряєте. Або зверніться
за підтримкою на гарячу лінію допомоги дітям та молоді. На
таку лінію можна зателефонувати безкоштовно та поговорити, не називаючи
свого імені.
>Дивитись
відео-курс "Про кібербулінг для підлітків"
Facebook/Instagram:
Ми маємо низку інструментів, які допомагають захистити молодь:
·
Ви можете вирішити ігнорувати всі повідомлення від кривдника або скористатися
нашою функцією «Обмежити» для вибіркового захисту вашого
акаунту, причому кривдник про це не дізнається.
·
Ви можете модерувати коментарі до своїх публікацій.
·
Ви можете змінити свої налаштування, щоб вам могли надсилати повідомлення
лише ті користувачі, за якими ви стежите.
·
А в Instagram ми надсилаємо вам сповіщення, коли ви збираєтесь опублікувати
щось, що може «перетнути межу», та закликаємо вас ще раз подумати, чи варто це
публікувати.
Для отримання додаткових порад про те, як захистити себе та інших від
кібербулінгу, ознайомтеся з нашими ресурсами у Facebook чи Instagram.
Twitter:
Якщо користувачі в Twitter починають вас дратувати або ображати, ми маємо
інструменти, які можуть вам допомогти. Ось перелік таких інструментів з
інструкціями щодо їх налаштування. Ці та інші поради наводяться в нашому посібнику
«Навчати та навчатися з Twitter»:
·
«Вимкнути сповіщення» – видалити твіти від
певного акаунта з вашої стрічки, при цьому не припиняючи стежити за цим
акаунтом та не блокуючи його.
·
«Заблокувати» – обмежити конкретні акаунти, щоб
вони не могли контактувати з вами, бачити твіти та слідкувати за вами.
·
«Поскаржитися» – подати скаргу про образливу
поведінку.
З 25 листопада по 09 грудня в школі проходить акція "16 днів проти насильства"
В рамках акції "16 днів проти насильства" з учнями 4-х класів проведено виховний захід "Наші долоньки - проти насильства".
На долоньках
учні писали побажання ЗСУ і своє найбільше бажання. І виявилося, що у всіх
дітей одинакові бажання: перемога, мир і
повернення живими наших захисників і захисниць.
З 14 п
о 18 листопада проходить акція "Виховуємо толерантність"
Міжнародний день толерантності (терпимості) 16 ЛИСТОПАДА
В рамках акції «Виховуємо
толерантність» з учнями 7-х класів було проведено заняття «Щербатий горщик». Метою заняття було
толерантне ставлення до людей з фізичними вадами, а також усвідомлення, що
фізичні вади часто надають неординарні можливості.
Під час заняття діти називали відомих українських діячів, які маючи обмежені
фізичні можливості чи хвороби зробили дуже багато для нашої нації. Зокрема називали Лесю Українку.
Здобувачі освіти 11
класу змогли на диспуті «Чи важлива толерантність під час війни?» висловити
свої думки проте, як в українців яскраво
проявляються під час війни толерантність, милосердя, чуйність . І згадали
про допомогу українським біженця інших країн.
Здобувачі освіти
6-х класів під час заняття «Поговоримо про головне» визначали головні завдання людини на землі.
Історія свята
Державами-членами Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що зібралися в Парижі на двадцять восьму сесію Генеральної конференції ЮНЕСКО 25 жовтня – 16 листопада 1995 р., звертаючи особливу увагу на обов’язок розвивати та забезпечувати поважання прав людини та основних свобод для всіх без винятку незалежно від їхньої раси, статі, мови, національної належності, релігії або стану здоров’я і боротися з проявами нетерпимості, було прийнято та урочисто проголошено Декларацію принципів толерантності https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_503#Text , зі сповненням рішучості зробити все необхідне для утвердження ідеалів толерантності в суспільстві, оскільки толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально-економічного розвитку всіх народів.
16 листопада – дата щорічного святкування події урочисто проголошена статтею 6 Декларації принципів толерантності, для того, щоб піднести громадську свідомість, звернути увагу на небезпеку, приховану в нетерпимості, протидіяти її проявам, сприяти формуванню психології толерантності та вихованню в її дусі.
Що означає толерантність (терпимість)?
За змістом статті 1 Декларації толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань.
Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.
Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке саме право за іншими.
Толерантність є однією з шести фундаментальних цінностей людства, поряд із свободою, рівністю, солідарністю, повагою до природи, загальним обов’язком, що закріплені в Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй (2020) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_621#Text
Актуальність теми для дітей
Сьогодні спостерігається різноманіття випадків нехтування в сучасному суспільстві загальнолюдськими цінностями, порушення прав людини, особливо соціальних вразливих категорій населення та дітей у різних сферах життя, прояви нетолерантного ставлення до дитини у сім’ї, між дітьми та іншими учасниками освітнього процесу в закладах освіти, осередках дитячого дозвілля тощо.
Як закріплено у статті 4 Декларації принципів толерантності саме виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права та свободи з метою забезпечити їхню реалізацію та зміцнити прагнення кожного до захисту прав інших, має бути націлене на протидію негативним впливам, які викликають страх та відособлюють від інших, повинне розвивати в молоді здібності до незалежного мислення, критичної оцінки та формувати високі моральні критерії.
З метою виховання чуйних і відповідальних громадян, відкритих до сприйняття інших культур, здатних цінувати свободу, поважати людську гідність та індивідуальність, запобігати конфліктам або розв’язувати їх ненасильницькими засобами особливу увагу слід приділяти питанням підвищення рівня педагогічної підготовки, навчальних планів, змісту підручників і занять, удосконалення інших навчальних матеріалів, застосовуючи нові освітні технології.
Ліміт людяності у сучасному світі
«Всі ми різні, але всі ми рівні» – основоположний вектор толерантності за нормами міжнародного права та національного законодавства.
Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру, у Загальній декларації прав людини (1948 р.) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text з поміж іншого проголошується право кожного на свободу думки, совісті та віросповідання (стаття 18), на свободу переконань і на їхнє вільне висловлювання (стаття 19) та право на освіту, яка повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод, та сприяти взаєморозумінню, толерантності та дружбі між усіма народами, расовими і релігійними групами.
В преамбулі Конвенції ООН про права дитини (1989 р.) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text наголошено, що дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об’єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності. У статті 29 Конвенції акцентовано, що освіта має бути спрямована на підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення.
Закон України “Про освіту” (2017р.) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text унормовує поняття безпечного освітнього середовища як сукупності умов у закладі освіти, що унеможливлюють, зокрема, заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (зокрема шляхом булінгу (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору.
Важливо відмітити серед засад державної політики у сфері освіти та принципів освітньої діяльності, визначених у статті 6 Закону “Про освіту”, такі як людиноцентризм, забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками.
Толерантність як суспільна цінність закріплена в статтях 54, 55 Закону України “Про освіту” через призму обов’язку педагогічних працівників та батьків здобувачів освіти поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу, а також настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства.
Як стати толерантним?
Толерантна людина, передусім, поважає право кожного на індивідуальність. Інший – не означає гірший. Ціннісною є повага до думок, почуттів та переконань, відмінних від особистісних. Навчаймося не змінювати людей, а сприймати такими, якими вони є.
КОЖНА ДИТИНА МАЄ ЗНАТИ СВОЇ ПРАВА Й АНТИБУЛІНГОВІ ПРАВИЛА
1. Відчуття кордонів – чужих та власних. Дитина вчиться цього змалечку в родині. Проте, якщо вона зростає в сім’ї в складних життєвих обставинах, то може сприймати насильницьку поведінку як норму. Коли в сім’ї прийнято “вчити” дітей (а іноді й дорослих) криком, бійкою, лайкою тощо, дитина буде транслювати ці дії в колектив, де вона перебуває. Тоді вчителю потрібно пояснити правила поведінки та взаємодії в класі та школі, окреслити межу прийнятних дій, вчинків та слів.
Ще один випадок – дитина привертає до себе увагу “клоунською” поведінкою, змушує однолітків сміятися зі своїх вчинків, провокує на жарти, навіть спрямовані проти себе. Насправді подібна поведінка – спосіб привернути до себе увагу, коли дитина не може або не вміє її здобути іншими методами. Тут так само потрібна допомога дорослого – вчителя чи шкільного психолога, щоби пояснити й показати, як привертати до себе позитивну увагу, як знайти друзів і побудувати здорові стосунки.
Є діти, у яких, наприклад, агресивна поведінка зумовлена фізіологічними особливостями (аутизм тощо), тобто коли їм складно контролювати свою поведінку. Тут педагогу потрібно бути якомога уважнішим до потреб дитини, висловлювати розуміння її стану, але водночас показувати прийнятні шляхи вирішення складних ситуацій.
2. Уміння сказати “ні”. Дитина може (і повинна) сказати “ні” в будь-якій ситуації, яка їй не подобається. Ба більше – вона має право сказати “ні” в будь-який момент розвитку цієї ситуації, навіть якщо раніше погоджувалася її підтримати. Дітям варто пояснити, що “ні” – це прояв не слабкості, а, навпаки, сили, коли ти можеш зупинити події, у яких тобі некомфортно, обстояти свою позицію.
У цьому контексті дорослим варто звернути увагу дитячого колективу й на те, що в не всі діти активно залучені в конфлікт. Є такі, хто спостерігають і не втручаються. Але вони так само є учасниками процесу й теж мають право сказати “ні”. Зазвичай діти не роблять цього, бо бояться стати наступним об’єктом колективної агресії. Тож варто дати їм зрозуміти, що єдина особа, за яку вони відповідальні, – вони самі.
3. Просити про допомогу. Дитину треба навчити, що просити про допомогу – не ознака слабкості. Не тільки діти, а й дорослі можуть звертатися по допомогу до третьої сторони, щоби вирішити конфліктну ситуацію. Проте основна вимога, що забезпечує успішність такого втручання, – незацікавленість третьої особи. Іншими словами, якщо дитина звернулася по допомогу до друга, велика вірогідність, що він стане на її бік у конфлікті, а це призведе до поглиблення колективного булінгу.
4. Знати, до кого звертатися по допомогу. І бути впевненим, що обрана людина не відмахнеться від потреб дитини й не буде її звинувачувати (“я ж тобі казала…”, “сама винна…”, “що тепер із тобою робити…”), вислухає безоціночно. Часто об’єкт булінгу відчуває себе непевно, вважаючи, що й сам посприяв виникненню такої ситуації, а отже – у нього виникає страх покарання, який і заважає звернутися до дорослого.
Також, якщо дитина вирішила звернутися до вчителя чи шкільного психолога або будь-якого іншого дорослого, якому довіряє, але бачить, що той весь час заклопотаний, вирішує якісь “дорослі” справи, не сидить на місці й постійно чимось зайнятий, їй може видатися незручним заважати, а момент буде упущено.
Рекомендуємо: організувати розклад, у якому буде виділений час, наприклад, на перебування у своєму кабінеті (особливо важливо для шкільних психологів), куди може звернутися дитина. Виділяти час на запити учнів важливо й під час дистанційного навчання, коли діти лишаються сам на сам із комп’ютером та власними проблемами.
Корисно також мати в школі інформаційний стенд із телефонами довіри, розкладом роботи психолога та іншою інформацією, якою може скористатися дитина в складних обставинах.
5. Ніхто не має права порушувати кордони – брати чужі речі без дозволу, заглядати в сумку чи мобільний телефон, примушувати ділитися, якщо в людини немає такого бажання тощо. Це саме стосується й міжстатевих стосунків: я повинен зупинитися, якщо друга сторона цього не хоче. Є такі люди (і діти в тому числі), які активізують агресивну поведінку у відповідь на відмову. І це не привід боятися, це привід вчителю навчити правил.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Гріх лихослів’я: ненормативна лексика, яка заполонила мовний простір, підриває наше здоров’я
Ще років 30 тому я ніколи не чула в людних місцях стільки лайки, як нині. Нецензурщина і блатний жаргон стали звичним явищем у нашому повсякденні, неначе частина населення забула нормальну людську мову. Розмовляють матом усюди: на вулиці, на виробництві, в установах, на ринках, у місцях відпочинку, у себе вдома... Лаються і жінки, і чоловіки, молодь та підлітки (дівчата не виняток). Інколи матюки можна почути й від маленьких дітей, що найбільше вражає, бо ж вони ще не розуміють, що то погані слова і яке їхнє значення, але із захопленням копіюють дорослих. Жахливо те, що трапляються такі «мудрі» дорослі, які це фільмують і виставляють відео на інтернет-сайтах та ще й потішаються з того, як їхні малюки кумедно матюкаються.
Буває, в транспорті чи на вулиці в діалозі
деяких співбесідників лише зрідка проскакують слова з літературної мови
(очевидно, для зв’язки слів у реченні), а від решти просто вуха в’януть...
Невже у них такий бідний лексикон? Дивуюся, що при цьому нікого не соромляться
— навпаки, вважають, що це круто. А коли зробиш їм зауваження, ще й нахамлять у
відповідь. Інтелектуальна обмеженість завжди агресивна, і це виявляється
передусім на рівні мови.
В усі часи була проблема з культурою мови,
проте колись ненормативну лексику частіше можна було почути від людей з
кримінального середовища чи з низьким освітнім рівнем, або ж від тих, що
зростали у неблагонадійних сім’ях, і т. п. Дозволяли собі лайку і
високопосадовці до підлеглих, щоб показати свою зверхність і хто головний.
Проте ще якихось 60-70 років тому за лайку в людних місцях карали штрафами. У Давній
Русі після прийняття християнства лихослів’ю (воно вже тоді існувало) було
оголошено війну. За матюки злісним порушникам могли привселюдно дати доброго
прочухана — побити батогами, або ж взагалі стратити. А нині ніхто на цю мовну
проблему не звертає уваги, всі звикли до такого явища, як до норми. До того ж
нецензурщина пролізла в усі сфери не лише нашого побуту, а й у мистецтво —
кіно, театр, літературу... Очевидно, деякі митці вважають, що їхні твори
сучасному глядачеві будуть цікавими і зрозумілими лише якщо «присмачити» їх
міцним слівцем, що без нього до наших глядачів не дійде «їхнє прекрасне»... А
куди ж подівся виховний момент у їхній творчості?! Наскільки мені відомо,
класики минулих століть ніколи не дозволяли собі такого на широкий загал.
Проблема ще й у тому, що таке «мистецтво»
приваблює і відповідну аудиторію — як кажуть, подібне притягує подібне, тому в
нього є і свої поціновувачі. Бо не всім приємно слухати чи читати твори,
«приперчені» матами. Наприклад, мій батько, інтелігентна творча людина, коли
прочитав одну із популярних нині книжок такого штибу відомого українського
автора (не називатиму кого, бо нині таких багато), був шокований від
насиченості твору лайливими словами і дивувався, як таке можна було допустити
до друку.
Деякі мовознавці виправдовують авторів
таких творів, мовляв, такою лексикою вони прагнули висловити свій спротив
офіційній мові тоталітарного режиму, багаторічному пануванню вербальної
несвободи. Проте, думаю, що вони керувалися суто меркантильними інтересами —
тобто комерційним успіхом. Основною ж аудиторією такої творчості є молодь, вона
у захопленні від цього, бо заборонене завжди приваблює несформовану свідомість.
Але що ж тоді ми виховуємо в наших дітях?! Адже рівень культури мови вказує і
на освітній, і на духовний рівні, і на рівень свідомості людини.
Якось ще можна зрозуміти, коли матюки
вириваються з вуст людей через нестримний біль, переживання якихось трагічних
обставин, складних життєвих ситуацій і т. д. Хоч-не-хоч, але інколи, як добряче
гепнешся чи щось з рук упаде і розіб’ється, то «міцне» слівце саме вилітає. Та
нема виправдання брутальній лайці у людних місцях, у мистецтві, у повсякденному
спілкуванні і т. п.
Походження лайливих слів
Одні дослідники-лінгвісти переконані, що
мат прийшов до нас разом із монголо-татарською навалою, другі ж спростовують
це. Більшість взагалі вважає, що лайливі слова дісталися нам у спадок від
росіян. Проте це не зовсім так. Бо ще до того, як виникла Російська держава,
існувала ненормативна суто українська лексика, про що свідчать факти у давніх
літописах, а також сороміцькі пісні, які збереглися в українському фольклорі до
наших днів. Тому більш вірогідною є теорія про те, що багато «поганих» слів
дісталися нам від наших пращурів-язичників (праіндоєвропейських народів). Хоча
у ті часи більшість з них не мала стільки варіацій у використанні і того
негативного значення, якого набула нині. Навпаки, за версією одних дослідників,
їх вважали священними, бо нібито означали імена богів і їх використовували в
язичницьких обрядах, за версією других — означали імена демонів, яких викликали
під час шаманських ритуалів, щоб навести на когось псування або ж накласти
прокляття. А от полтавський дослідник Ростислав Шевченко подає ще одну, теж
цілком імовірну, версію появи «міцного слівця». Він переконаний, що лайку в
давні часи використовували лише у бою, на полі «брані», і на різних прикладах
показує, як слова, якими колись називали елементи озброєння чи певні бойові
дії, згодом втратили своє первісне значення і набули нового — вульгарного та
брутального, яким нині послуговуються любителі полаятися...
Усі народи з давніх-давен мали свою
нецензурну лексику. Зазвичай вона стосується таких тем, як статеві органи,
випорожнення чи інші нечистоти, світ тварин, яким характерні якісь негативні з
нашої точки зору риси, розумових здібностей людини або ж богохульство. А у
слов’ян, як на мене, вона дуже велика за обсягом і різноманітна. Переконатися в
цьому можна погортавши досить об’ємні словники — українських сороміцьких слів
(зібрала мовознавець Леся Ставицька), а також російської нецензурної лексики
(упорядники — Олесь Дзига та Володимир Пояснюк), в якому навіть лише з чотирьох
основних матів є сотні похідних від них. Ніколи б і не подумала, що існує
стільки лайливих слів, аби їх можна було зібрати у словники!.. А російський чи
то слов’янський мат настільки популярний, що його у лайці використовують навіть
іноземці. Мабуть, тому, що він більш брутальний і образливий, б’є, як-то
кажуть, нижче пояса.
Містична складова нецензурної лексики
Все, що вимовляє людина, — це не
випадковість, і немає значення усвідомлено вона говорить, чи ні. Все це —
відображення її мислення і стану її душі. Є приказка, яка гласить, що чим
наповнений збанок, те й виливатиметься з нього. Так і людина: чим наповнена, те
з неї і виливається у спілкуванні. І коли вона вживає у розмові лайливі слова,
то, очевидно, щось змушує її так чинити.
Ненормативна лексика за своїм змістом
зазвичай означає щось вульгарне, непристойне, огидне, образливе, що показує
зневагу до того, кому її адресовано. Прикладом спеціального використання
матюків з метою завдати якнайбільшої образи опоненту, є історичні факти
існування на Русі у давні часи «професійних матюкальників» (в Європі їх
називали «рибальдами»), котрі під час битв відбірною лайкою та демонстрацією
сороміцьких частин тіла намагалися підірвати моральний дух ворога, розгнівити
його і таким чином заманити у пастку, щоб потім знищити.
Містичною складовою нецензурних слів в
езотериці вважають злість, яка кипить у людському серці і з'єднує людину з руйнівними
силами, роблячи їх рабом. Хоча матюкаються не лише озлоблені, а й ті, які
просто не володіють собою або ж не спроможні донести свою думку до
співрозмовника в потрібному обсязі, тому й заповнюють матом порожнечі,
обумовлені обмеженим власним лексиконом.
Проте мова не лише про культуру мовлення
чи мораль. Питання набагато серйозніше — про здоров'я нації, причому вже не
тільки духовне, а й фізичне. Недаремно ж саме слово «лихослів’я» має дві
складові — «лихо» і «слово», і ще з давніх-давен воно вказувало на те, що через
нього може статися лихо, кара Божа. Усім відомі дослідження науковців про
шкідливий вплив негативних енергетики і змісту слова на довкілля
(спотворювалися форми кристаликів води, пліснявіла вода, в’янули рослини у
дослідах японського вченого Масару Емото). Буває, що руйнуються навіть тверді
предмети, а техніка виходить з ладу. Та значні зміни відбуваються з організмом
людини: оскільки він на 70-80 відсотків складається з води, а її молекули
здатні «запам’ятовувати» інформацію, то і вплив негативної лексики на нього
просто вбивчий. За допомогою надчутливої апаратури вчені-генетики дослідили, що
слова можуть бути представлені у вигляді електромагнітних коливань, які прямо
впливають на властивості й структуру молекул не лише води, а й ДНК клітин живих
організмів. Було доведено, що й ритм — енергетика слова, наповненого емоціями,
викликає вібраційний відгук у тілі живої істоти. Наприклад, коли людина
постійно лається, то хромосоми клітин поступово змінюють свою структуру, в
молекулах ДНК закладається негативна програма самознищення. Спотворення згодом
стають настільки значними, що впливають на стан здоров’я особи — ослаблюється
імунітет, швидше старіє організм, виникають нібито без причин різні
захворювання, у тому числі й психічні. Потім це передається і потомству.
Правда, ми нечасто замислюємося над тим,
щоб пов’язати особисті проблеми зі здоров’ям з тим, як ми спілкуємося. Науковці
ж доводять: лайливі слова викликають мутагенний ефект, аналогічний радіаційному
опроміненню. Приголомшуючим є висновок і про те, що ДНК «сприймає» не лише
значення слів, а й те, які емоції їх супроводжували. Хвильові «вуха» ДНК
безпосередньо засвоюють звукові коливання. При цьому для ДНК немає значення, чи
співрозмовник жива людина, чи телевізійний герой. Складність ще й у тому, що
необов'язково сваритися самому. Страждають і ті, хто перебуває в середовищі
людей, які матюкаються. А особливо — діти, бо їхнє енергетичне поле ще
слабеньке і вразливе. Тому в сім’ях, де часто лаються, вони не лише частіше
хворіють, а й частіше піддаються депресивним станам, з яких важко вийти. А ще
їм у житті важче долати труднощі, бо бракує життєвої енергії, яку висмоктали
домашні чвари, важче створити у майбутньому добру сім’ю, адже манера
спілкування, нав’язана рідними, продовжиться і далі.
Також є докази того, що через певні
предмети чи рідини за допомогою наговорів можна перекласти на когось негативні
руйнівні програми (тобто і тут використовується магічна сила слова).
У медичній практиці трапляються випадки,
коли люди з певними видами паралічу не можуть сказати жодного нормального
слова, але не спиняючись вимовляють цілі речення, як-то кажуть, з
триповерхового мату. Це дивовижне явище свідчить про те, що фольклорна мова
формується за зовсім іншими нервовими ланцюжками, не так, як звичайна,
нормальна, що наводить на роздуми...
Священнослужителі-екзорцисти, езотерики
переконують, що коли людина лається, то це через неї говорять демони.
Свідченням цього є випадки під час проведення над одержимими злими духами
людьми ритуалу екзорцизму, коли з хворого у стані трансу вириваються потоки
матюків. Зверніть увагу і на такий факт, що більшість алкоголіків (в езотериці
їх теж вважають одержимими) спілкуюється фактично лише матами.
Наповнюйтеся
світлом, щоб перемогти темряву...
Насправді теорій походження лайливих слів
предосить. Проте немає значення, звідки прийшла в нашу мову нецензурна лексика.
Головне те, що вона має надзвичайно руйнівний вплив на фізичне, моральне і
духовне здоров’я суспільства.
На противагу цьому, свідченням позитивного
впливу наших думок і слів є тисячі доказів цілющих властивостей молитов і
йорданської намоленої води. А також те, що коли в сім’ях чи колективах не
вживають ненормативної лексики в спілкуванні, там більше миру і гармонії у
стосунках. Як каже Біблія, добрим праведним словом можна і зцілювати: «Дехто
говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки». Також у святій книзі
чітко сказано, що людина, яка лихословить, використовує дар мови для виявлення
своєї вутрішньої нечистоти, бо виливає її назовні. Тому лихослів’я відносять до
одного з важких гріхів, бо воно оскверняє і душу, і тіло.
Кожен з нас чітко розуміє, що мат засмічує
навколишній простір і мову, руйнує її красу. І як би деякі любителі «міцного
слівця» не захищали таку манеру спілкування, все ж таки треба пам’ятати, що Бог
наділив людей вмінням розмовляти не для того, щоб з нас виливався усілякий
енергетичний бруд...
Незаперечний факт того, що хвороби беруть
початок на духовному плані, в наших словах, думках, емоціях, почуттях, діях,
вказує на висновок: якщо хочемо зберегти гармонію душі і здоров’я, треба
намагатися уникати лихослів’я, частіше звертатися до прекрасного в усіх сферах
життя, прагнути до любові в душі. До цього закликають усі релігії.
У такому стані людині легше і зцілюватися.
Наприклад, у деяких лікувальних закладах світу практикують словотерапію, а
також різні позитивні творчі заходи, які своєю енергетикою поліпшують настрій
хворим, що сприяє швидшому одужанню.
Завершуючи
тему, щодо якої дуже багато суперечок у суспільстві, висловлю і таку думку:
хотілося б, щоб наші діти і онуки зростали у чистому не лише природному, але й
мовному середовищі, бо й від цього залежить їхнє майбутнє.
Директор Українського інституту дослідження екстремізму
Богдан Петренко
“Усе в малих дозах ліки, у великих – отрута. Те ж стосується і
використання лайки. Феномен Леся Подерв'янського полягає у тому, що він
популярний саме в колах інтелігенції, а не серед тих, для кого матюк – це
повсякденність. Якщо ж у людини матюк – це невикорінена частина мови, то це
безперечно отруює фон для його оточення, створює їм дискомфортне середовище
(але не для носія мату, для нього матюкатись – це норма)”.
Якщо говорити, про людину, яка чує ненормативну
лексику, то шкода може бути як тій людині яка пасивно слухає цю лексику
(розмова з кимось іншим) так і тій людині яка активно брала участь у
бесіді, на яку і була направлена лексика.
В першому випадку, це можна вважати порушенням власних
кордонів, особистого простору. Частіше за все людина не буде просити, щоб
матюки припинились, а буде мовчки терпіти злість, сором, страх, відразу і т.д.
Слово матеріально
Доктор філософських наук, кандидат філологічних наук Вадим
Юрійович Михайлин вважає, що регулярне використання нецензурних слів призводить
до психологічних відхилень і сприяє подальшій деградації людини. Погіршуються
розумові процеси, в результаті індивідуум все частіше приймає помилкові
рішення, що позначається на його спосіб життя в цілому.
Доктор біологічних наук Ігор Борисович Белявський в
результаті 17-річних досліджень встановив, що любителі лихослів'я виглядають
старше своїх років. У них рано виявляються вікові зміни на клітинному рівні, що
призводить до різних хронічних захворювань.
Були проведені й інші наукові дослідження. У результаті
спостережень з'ясувалося, що вживання ненормативної лексики веде до деградації
особистості:
– підвищує агресивність, робить людину злою і некерованою;
– притуплює почуття сорому і породжує хибне відчуття
вседозволеності;
– збіднює мову і мислення людини, знижує загальний рівень
інтелекту, порушує картину світосприйняття;
– надає негативний вплив на самого матерящегося і на
оточуючих його людей.
Крім того, звикнувши висловлювати свої думки за допомогою
мату, людина усвідомлює, що йому важко від цього відмовитися.
Змінимо
ситуацію разом
Поширення ненормативної лексики сигналізує про
бездуховності суспільства. Якщо задуматися про цю проблему, стає тривожно за
дітей і онуків. Адже змінити ситуацію цілком у наших силах.
Якщо кожен громадянин буде хоча б намагатися говорити
виключно на хорошою, правильною мовою, то через деякий час цілком реальним буде
сказати: "А життя-то налагоджується!"
Ось один з коментарів до посту:
– Коли повернешся в жилуху, візьми та запиши на диктофон
кілька матів, і почни їх відтворювати якій-небудь домашній рослині.
– Ця квітка в тебе скоро загнеться, добре, якщо вона одна,
а то загине і весь твій сад. І ти разом з ним, якщо будеш довго слухати мантри
руйнування і смерті.
Рекомендації випускникам:
Необхідно організувати підготовку до тестування за планом (тижні, дні, години). Складаючи розклад на кожен день занять, чітко визначитися з тим, що саме сьогодні буде вивчатися, які розділи і теми. Психологи рекомендують починати із самої цікавої теми – це допоможе ввійти у робочу форму.
Рекомендується наступний графік занять: після години занять робити перерву на 10 хвилин. Після 2-3 годин роботи можна перепочити півгодини, перекусити, а потім позайматися ще 3-4 години і відпочити не менше 2 годин, включаючи обід і прогулянку.
Напередодні складання ЗНО учням необхідно добре виспатися та відпочити. Заздалегідь підготувати все необхідне для наступного дня: одяг, документи (паспорт, свідоцтво про народження, сертифікат, картку запрошення), 2 чорні гелеві ручки, а також годинник (якщо є). Виходячи з дому, впевнитися, чи всі необхідні речі ви взяли з собою. На пункт тестування прийти вчасно (можливо, навіть залишити собі додатковий час на непередбачувані обставини, як-то проблеми з транспортом).
Під час тестування дотримуватися правил поведінки, які передбачені процедурою ЗНО. У ході роботи з тестами слід бути максимально зосередженими: перш ніж виконувати завдання, уважно прочитати інструкцію, адже саме неуважність призводить до того, що дехто з учасників тестування не може проявити свої справжні знання. Бажано слідкувати за часом і раціонально розподіляти його.
Долаємо страхи і хвилювання
Вдало пройти ЗНО і ДПА часто заважає хвилювання. Це абсолютно нормальна реакція на стресову ситуацію (а будь-який іспит так чи інакше є стресом), яка допомагає мобілізувати всі сили, опанувати себе. Але коли учень дуже хвилюється, він не може зосередитися, швидко стомлюється, пам'ять погіршується. Тож уміння опановувати себе може стати у пригоді в такій ситуації.
Подолати підвищену тривожність допоможуть:
підтримка рідних і близьких. Розпитайте, як вони готувалися та складали власні іспити, з якими труднощами стикалися, як їх долали. Усвідомлення, що поруч є люди, котрі вас розуміють і співчувають вам, дає відчуття спокою й «опори». Крім того, допомога родичів може полягатив підбадьорюванні, орієнтуванні на успіх, забезпеченні необхідними навчальними матеріалами та умовами підготовки, контролі за режимом праці та відпочинку, якістю і своєчасністю харчування;
моделювання ситуації успіху. Перетворіться на успішну людину: не поспішайте, робіть усе гідно. Проведіть ранок перед тестуванням спокійно, без метушні. Напередодні тестування уникайте сварок, конфліктів, перебувайте у позитивному настрої. Уявіть собі, що ви вдало пройшли ЗНО, адже немарно витратили таку кількість часу та сил на підготовку до нього. Можна уявно писати перед собою слова, що викликають страх і «витирати» їх. Відомо, що на шляху до перемоги треба спиратися на свої досягнення. Тому частіше згадуйте власні ситуації успіху зі всіма подробицями;
урахування всіх дрібниць, зокрема і непередбачуваних. Так, заздалегідь підготуйте необхідні документи, а також одяг і взуття, які слід одягати на таку подію. Одяг має бути зручним та подобатися вам. Візьміть із собою запасні ручки, серветки. Напередодні ознайомтеся з основним маршрутом проїзду до пункту проходження ЗНО та про всяк випадок дізнайтеся про альтернативні. Вийдіть із дому раніше. Можна навіть трохи прогулятися.
Психологічні розвантаження необхідні, але не використовуйте для цього перегляд телевізійних програм. Ваш мозок зараз і так інтенсивно працює, а телевізор дасть ще більше перевантаження нервової системи. Максимум, що можна допустити: невеликий «легкий» фільм, наприклад, добра, так звана «сімейна» комедія або передача про природу чи тварин.
Організовуємо свою роботу над виконанням завдань
Часто учні бояться не встигнути виконати завдання, не згадати те, що знають, не виправдати очікування близьких. Тому, якщо якесь завдання «не йде», доцільно на якийсь час залишити його і перейти до іншого. А потім — повернутися до цього завдання і знову спробувати виконати його. З тією ж метою рекомендується спочатку виконувати легкі завдання, поступово переходячи до складних.
Корисно періодично стежити за часом, беручи до уваги кількість ще не виконаних завдань. Також потрібно залишити 10-15 хвилин на перевірку своєї роботи.
Маленька хитрість: якщо вам важко обрати правильну відповідь, спробуйте спочатку відкинути неправильні варіанти. У ряді випадків такий спосіб виконання завдань «працює». Адже ЗНО — це тест не лише на якість знань, але і на кмітливість, логіку, інтуїцію, компетентність.
Проводимо фізичну підготовка
Запорука успіху — не лише великий багаж знань, а й «свіжа голова». Для цього в період підготовки потрібно дотримуватися розпорядку дня, оптимального режиму праці й відпочинку (40 хвилин працювати, 10 хвилин відпочивати). Підліткам, які зазвичай рано прокидаються і рано лягають спати — «жайворонкам» — потрібно інтенсивніше працювати у першу половину дня. А ось тим, хто любить засинати і прокидатися пізно — «совам» — краще готуватися вдень та ввечері. Складні теми рекомендується вивчати у години піднесення активності, добре відомі — повторювати у години її спаду.
Необхідно частіше бувати на свіжому повітрі, спати не менше 8-9 годин на добу. Дуже корисно займатися спортом. Активні рухи не дають накопичуватися адреналіну, що допомагає подолати зайве хвилювання.
Боротися з утомою допоможуть прості фізичні вправи, гімнастика для очей, часті провітрювання кімнати, приємна музика, ароматерапія.
Напередодні ЗНО слід уникати психоемоційного перенапруження. Незважаючи на втому, намагайтеся стримувати негативні емоції та хвилювання, не «зриватися» на тих, хто поруч. Замість цього частіше кажіть до свого відображення у дзеркалі: «Я розумний, старанний, талановитий, я неодмінно впораюся, у мене все добре вийде». І обов'язково перед тестуванням необхідно виспатися
Слід приділити особливу увагу своєму здоров'ю учням, які мають хронічні захворювання. Інтенсивна навчальна підготовка, хвилювання можуть спровокувати їх загострення. Тому, щоб стан здоров'я напередодні тестування був нормальний, необхідно заздалегідь проконсультуватися з лікарем, підтримати себе вітамінами, за необхідності пройти профілактичний курс лікування.
Правильно харчуємося
Також важливо під час підготовки до іспитів правильно харчуватися. Раціон повинен бути збалансованим і повноцінним: м'ясо, риба, молоко, свіжі овочі та фрукти. Корисно пити вдосталь води, натуральних соків, уживати більше продуктів, що містять вітамін Е: кукурудзу, горіхи, моркву. Ці продукти підвищують імунітет і допомагають протистояти стресам. Від кави, міцного чаю, енергетичних напоїв варто утриматися, тому що вони посилюють стан напруженості та перевантажують нервову систему.
Психологічна служба повідомляє учнів нашої школи
про створення на сайті школи рубрики "Скринька довіри". Кожен учень має можливість анонімно поділитися з психологом чи соціальним педагогом своїми проблемами і отримати поради, рекомендації та підтримку. Наголошуємо! "Скринька довіри" працює анонімно!
Немає коментарів:
Дописати коментар