22 правила про те, як досягнути успіху і стати щасливим: поради психолога

Змінивши мислення, ви зміните своє життя

Михайло Литвак, психолог, письменник і психотерапевт, який написав понад 30 книг з практичної психології, сформулював ключові правила досягнення особистого і професійного успіху.

Багато людей хочуть мати ідеальні стосунки, знайти роботу своєї мрії, стати щасливими і задоволеними життям.

Але досягнення навіть однієї з цих цілей вимагає великої роботи, в тому числі і над собою, терпіння і наполегливості.

1. Щастя не може бути метою

Не женіться за щастям. Ви не знайдете його в іншій людині, або в матеріальних речах. Щастя виходить зсередини, і ви можете досягти цього стану, коли навчитеся отримувати від життя задоволення. Ви повинні опанувати мистецтвом розвитку своїх навичок і міркувати про свої досягнення і цілі, це і буде ваш шлях щастя.

 

2. Перестаньте бути залежними від думки інших

Якщо ви задоволені собою і впевнені, що ви хороша, розумна і гідна людина, вам ніколи не знадобляться інші люди, щоб судити вас.

3. Не чекайте і не просіть

Якщо ви дійсно хочете чогось досягнути, не чекайте і не питайте дозволу або схвалення в інших, щоб зробити це. Постарайтеся стати тим, хто контролює все сам.

4. Не будьте теоретиком

Будьте зрілою людиною, яка перетворює знання в дії. Незріла людина часто має знання, але не знає, як його застосувати, тому йому нічого не залишається, як критикувати інших.

5. Добре сплановані дії – запорука успіху

Переконайтеся, що ви плануєте свої дії і організуєте життя згідно зі своїми пріоритетами. Це і є щастя.

6. Не підозрюйте інших у всіх гріхах

Ваш найбільший ворог – не той, хто ховається в засідці, чекаючи, поки ви послизнетесь. Ваш найлютіший ворог – це ви самі. І сутичка з цим ворогом може бути дуже жорстокою.

7. Ви не долар, щоб усім подобатися

Якщо ви будете намагатися догодити кожному, можете відразу готуватися до великого провалу. Це неможливо. І нема чого. І якщо ви спробуєте, ви будете почувати себе незграбним і емоційно втомленим.

8. Платіть за рахунками

Якщо люди намагаються змусити вас почувати себе винуватим, або вдячним за їх допомогу, запитайте, скільки коштують їхні послуги. Розрахуйтеся і попрощайтеся

9. Мрійте про реальні речі

 

Якщо вам подобається фантазувати, мрійте про те, що можливо втілити в життя. Не витрачайте час на обдумування нереальних планів і цілей.

10. Депресія – це не тільки морок

Не придушуйте почуття депресії. Депресія – це важко, погано і неприємно. Але це також і можливість заглянути всередину себе. Дізнайтеся, що змушує вас рухатися далі, а що гальмує на цьому шляху.

11. Спілкуйтеся з ворогами

Розмовляти з друзями, безперечно, дуже приємно. Але тільки в розмові з ворогами ви можете дізнатися дещо нове про себе. Тому іноді корисніше слухати ворогів, а не друзів.

12. Книга – найкращий порадник

Читання хорошої книги завжди набагато корисніше, ніж спілкування з поверхневою людиною.

13. Поводьте час гідно і з користю

Не копайтеся в життя інших, натомість зосередьтеся на тому, що приносить користь вам, наприклад, на науках або філософії.

14. Відносини – для зростання

Якщо ви відчуваєте, що відносини, романтичні або ділові, заважають вам розвиватися і стримують вас від успіху, перегляньте їх.

15. Не бійтеся людей

Якщо ви боїтеся заговорити з людьми, позбудьтеся цієї думки. Допустіть хоч на секунду, що людина може бути позитивно до вас налаштована.

16. Про жіночу логіку

Ідея про існування чоловічої та жіночої логіки сама по собі нелогічна. Людина або розумна, або ні.

17. Не бійтеся самотності

Якщо ви самотні, особливо після розриву романтичних відносин, не лякайтеся. Самотність – це частина вашої зрілості і духовного зростання. До того ж, наодинці з собою, ви можете бути набагато продуктивнішими, ніж зазвичай.

18. Діліться радістю

Ніколи не будьте занадто егоїстичними в своєму власному щасті. Коли ви ділитеся ним зі своїми друзями, щастя має здатність збільшуватися. Його стає більше – адже ви бачите, як радіють ваші рідні люди.

19. Вас ніхто не гальмує

Просто одні вміють рухатися швидко, а ви живете в своєму темпі.

20. Не звертайте уваги на образи і критику

У день, коли ви досягнете своєї мети, ніщо не матиме значення.

21. Умійте хвалити себе

Той, хто не вміє хвалити себе, обов’язково буде критикувати всіх навколо. Навіть якщо йому особливо нічого сказати.

22. Вчіться жити для себе

Поки ви будете намагатися щось довести іншим, ви будете жити для них.

 

 

Як навчитись керувати власними емоціями

 

Людина, яка не вміє керувати своїми емоціями, є емоційно незрілою. У міру своєї зрілості, кожен із нас повинен навчитися емоційної інтелігентності, тобто здатності без праці стримувати ті чи інші емоції. На жаль, сьогодні ми бачимо протилежну картину: на вулиці, в магазині люди виливають один на одного океан емоцій і почуттів, що накопичилися за день. Багато із них несуть цей «багаж» додому, щоб розділити його вміст порівну між членами сім’ї, що ще є гіршим. Люди забули, що таке стресостійкість, перестали емоційно розвиватися, забули про культуру і, втім, про самих себе. Доросла розвинена особистість повинна знати, як навчитися керувати своїми емоціями, і застосовувати це знання на практиці.

Від емоційного стану залежить розумова діяльність, участь у різних сферах суспільного життя. Основне завдання тут полягає в тому, щоб зрозуміти та навчитись правильно керувати своїми емоціями, тобто розвинути свій емоційний інтелект.

Емоційний інтелект - це здатність людини брати участь в управлінні власними емоціями, а також емоціями оточуючих людей. Розвиненою особистістю вважається та, у якої рівень інтелекту і коефіцієнт вміння управляти своєю емоційністю досить високі.

Емоційно інтелігентні особистості приймають правильні рішення і менше помиляються, оскільки керуються своїм мисленням, яке не затьмарене негативними емоціями. Успішна реалізація емоційного інтелекту полягає у здатності ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми, правильно орієнтуватись в різних життєвих ситуаціях. Це дає можливість досягнути успіху в усіх сферах суспільного життя.

Особистість розвинена і емоційно стійка настільки, наскільки розвинений її емоційний інтелект.

Емоції людини зберігають у собі інформацію про її сутність, про інших людей, про навколишню дійсність. За допомогою тієї чи іншої емоції можна зрозуміти, що думає людина, як вона ставиться до тієї чи іншої ситуації, що відчуває до інших людей тощо. Якщо людина стане емоційно розумніша, то це дозволить їй навчитися не показувати свій настрій іншим людям, не робити свій внутрішній світ таким прозорим, відкривати тільки ту частину своїх думок, яка допустима в конкретній ситуації. Це сприятиме емоційному та психічному здоров’ю, до завоювання лідерських позицій, до підвищення коефіцієнта мудрості, до успішної реалізації поставлених завдань.

 

Основні поради як навчитись керувати своїми емоціями у повсякденному житті.

ПІЗНАННЯ СЕБЕ

Якщо ви думаєте, що знаєте себе дуже добре, то ви помиляєтеся. Протягом усього життя людина тільки й робить, що впізнає себе все краще і краще. Заглянути в себе страшно, а ще страшніше - тільки познайомитися із собою в уже досить «пристойному» віці. Якщо ви не займетеся самопізнанням, то ваші емоції візьмуть над вами верх.

Щоб пізнати себе, потрібно частіше прислухатися до себе. Що знаходиться всередині нас? Чого ми дійсно хочемо? Розуміючи це, потрібно відразу ж «включити мозок» і зіставити почуття і раціональне мислення. Ми повинні зрозуміти різницю між «я відчуваю» і «я думаю». У кожній конкретній ситуації потрібно чітко розуміти, яка конкретна емоція охоплює вас. Аналізуйте себе, контролюйте те, що відчуваєте. Незабаром ви зрозумієте, як навчитись керувати своїми емоціями грамотно, щоб це призвело до позитивного результату.

Самопізнання допоможе навчитися розуміти та інтерпретувати свої емоції в кожній конкретній ситуації.

САМОКОНТРОЛЬ

Поки ви пізнаєте себе і намагаєтеся правильно розуміти те, що відчуваєте, то одночасно повинні вчитися ще й контролювати це. Правильно регулювати і координувати власні почуття, думки й емоції - це наступний крок до розуміння, як саме навчитися керувати емоціями. Якщо самопізнання дозволяє розуміти та інтерпретувати емоції, то самоконтроль допоможе правильно їх використовувати, координує їх роботу для досягнення позитивного результату. Отже, потрібно діяти раціонально, обдумано і відповідально.

Щоб розвинути самоконтроль, ви повинні не тільки розуміти, що думаєте і відчуваєте одночасно, але й уміти це зіставляти і правильно використовувати. Всі ми люди і можемо відчувати величезну гаму емоцій щодня. У нас можуть траплятися емоційні сплески і це цілком нормально. Однак важливо, щоб ці сплески не траплялися дуже часто, особливо в провокаційних повторюваних ситуаціях, необхідно вміти їх придушувати. Основне тут завдання: вчасно зрозуміти появу негативної емоції, визнати її, інтерпретувати причину, а потім відразу ж подумати, наскільки вона доречна в даній ситуації. Це і є самоконтроль в якості наступного кроку у мистецтві розуміння, як навчитися керувати своїми емоціями.

МОТИВАЦІЯ

Далі ви повинні виробити самомотивацію, яка допоможе спрямувати всю силу емоцій у позитивне русло. Якщо самоконтроль допомагає уникати недоречного використання негативних емоцій, то самомотивація вчить використовувати позитивні емоції в правильному напрямку. Ви бачите мету і кроки для її здійснення.

Щоб мотивувати себе, зрозумійте, що ви доросла свідома людина, яка розуміє і грамотно використовує те, що відчуває. Відокремте негативне від позитивного всередині себе. Все, що дарує позитивний настрій, можна використовувати для натхнення на ті чи інші звершення. Візуалізуйте картину бажаного майбутнього. Ідіть до своєї мрії за допомогою свого ж позитивного настрою. В даному випадку ваші емоції будуть працювати на вас.

Самопізнання, самоконтроль і самомотивація в тандемі – це ключ до успіху!

Таким чином, навчившись керувати своїми емоціями, ви зможете зрозуміти, як керувати емоціями і почуттями інших людей, легко встановлюватимете контакти, розумітимете, як налаштована до вас та чи інша людина.

 

Характер і темперамент

 

Різниця між характером і темпераментом

Різниця між характером і темпераментом для багатьох не зрозуміла, оскільки ці поняття досить близькі. Але спробуємо визначити, в чому відмінність характеру і темпераменту.

 

Темперамент є вродженим, характер – придбаним.

Темперамент не можна змінити, можна навчитися його стримувати, характер же піддається корегуванню під впливом зовнішніх факторів.

Темперамент поділяється на загальноприйняті типи, характер ж е намагалися класифікувати багато вчених, але до єдиної думки не дійшли.

Темперамент не піддається оцінці, риси характеру ми оцінюємо.

Що таке характер?

Характер —( з грец. «риса», «ознака», «відбиток») – це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.

 

Що таке темперамент?

Темперамент (з лат.«належне співвідношення частин») — вроджена і мало змінна властивість людської психіки, що визначає реакцію людини на інших людей та на обставини.

 

Темперамент становить основу розвитку характеру. З фізіологічної точки зору, темперамент — тип вищої нервової діяльності людини.

 

Є 4 типи темпераменту: сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик. У чистому вигляді темпераменти зустрічаються вкрай рідко.

 

Взаємозалежність темпераменту і характеру

Темперамент також не зумовлює рис характеру, але між ним і властивостями характеру існує тісний взаємозв’язок. Від темпераменту залежать динамічні особливості прояву характеру. Наприклад, товариськість у сангвініка і флегматика буде проявлятися по-різному. Темперамент впливає на розвиток окремих рис характеру. Одні властивості темпераменту сприяють формуванню певних рис характеру, інші — протидіють.

 

Залежно від типу темперамента дитини необхідно використовувати індивідуальні прийоми впливу на неї, щоб виховати потрібні властивості характеру.

 

Існує і зворотна залежність проявів темпераменту від характеру людини. Завдяки певним рисам характеру людина може стримувати небажані за даних обставин прояви темпераменту.

 

6 типів дитячої поведінки, які не варто ігнорувати батькам

 

Батьківство потребує багато часу та зусиль, аби діти виросли вихованими та добре освіченими. Крім того, дорослим також потрібно потурбуватися, аби хлопчики та дівчата були пристосованими до життя. 

Проте фахівці зауважують, що процес виховання не завжди може бути легким. Тож вони звертають увагу дорослих на поведінку дітей, яку не варто ігнорувати. Вrightside зібрав типи манер, які не варто ігнорувати дорослим.

Замовчувати чиїсь погані вчинки

Батьки повинні пояснити дитині різницю між балачками, пильністю та сумлінністю. Також фахівці радять утримуватися від засуджень та допомогти школярам розібратися в ситуації, аби разом знайти правильне рішення проблем. 

Суперництво братів і сестер

Експерти радять знайти корінь проблеми і забороняти дітям завдавати один одному фізичного болю. Натомість їм варто допомогти відчути себе справжньою командою та навчити їх справедливо вирішувати конфлікти. Крім того, дорослим варто звернути увагу на на почуття своїх дітей та намагатися регулярно проводити час із кожним із них. 

Крадіжка

Дуже важливо зберігати правильне ставлення та спокій. Якщо дитина щось вкрала вперше, батьками варто з'ясувати мотиви і пояснити, що робити це вкрай неправильно. Потім попросити дитину повернути  річ і вибачитися перед її власником. Якщо крадіжки повторюються, звернутися за професійною психологічною допомогою. Інакше така поведінка може перетворитися на стійку звичку.

Нешанобливе ставлення до інших

Дорослим потрібно зʼясувати причину такої поведінки. Навчити дітей правильно виражати свої емоції та бажання. Школярі мають вміти зберігати спокій і слухати. Якщо вони продовжують поводитися зухвало, то варто позбавити їх привілеїв.

Нечесність

Дітям треба пояснити важливість чесності та довіри у стосунках. Якщо нечесність стає нормою, це може бути ознакою більш серйозних проблем. У такому випадку необхідно звернутися до фахівця.

Ниття

 

Дорослі мають нагадати дитині, що вона повинна говорити нормальним голосом. Якщо така поведінка стане постійною, то доведеться з’ясувати, що не так зі стосунками між близькими та найріднішими. Можливо, доведеться обговорити це з хлопчиком або дівчинкою, щоб вони краще усвідомлювали себе частиною родини.

 

Профілактика правопорушень

 Турбота про дітей, а пізніше обов"язок дітей допомагати своїм батькам

стали моральними нормами і закріплені настановами багатьох релігійних

учень. Нині ці норми записано в законодавстві нашої держави.

Батьки, пам’ятайте! Кожна дитина має право:

● виховуватись в рідній родині;

● на належне виховання;

● на захист свого здоров’я;

● на піклування про здоров’я;

● на здобуття освіти;

● на розвиток талантів та здібностей;

● на право голосу у прийнятті важливого рішення для родини;

● на вільне висловлювання власних поглядів;

● кожна дитина має право бути почутою.

В свою чергу батьки зобов’язані:

● виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей,

любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

● виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний

і моральний розвиток, навчання;

● створювати належні умови для розвитку природних здібностей

дитини;

● поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та

праці;

● забезпечувати дитині середню освіту;

● поважати та враховувати думку дитини з будьяких питань.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також

застосування інших видів покарань, які принижують людську

гідність дитини.

Батьки не можуть залишати свою дитину без нагляду.

Батьки мають право:

● на виховання та розвиток дитини;

● на вибір навчального закладу для здобуття освіти дитиною;

● на представництво та захист інтересів дитини;

● звертатись до державних органів управління з питань навчання та

виховання дітей;

● батьки мають рівні права на спілкування з дитиною, її виховання,

забезпечення освітою.

Яка ж відповідальність за невиконання батьківських обов’язків?

Кримінальний кодекс України

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за

особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками

встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою,

щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі

наслідки, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або

позбавленням волі на той самий строк.

Сімейний кодекс України

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо

вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони

здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли

щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до

жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав,

встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі

досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх

дітей або когось із них.

4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав

виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує

кримінальну справу.

5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним

законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів

цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Закон України «Про освіту»

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за

виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати

належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти,

милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї,

старших за віком, до народних традицій та звичаїв.

Пам’ятайте, дитина – це окрема особистість, яка має власні почуття,

бажання, думки, потреби, які належить поважати! А обов’язок батьків -

дбати та виховувати дітей гідними громадянами своєї держави

ПРАВОПОРУШЕННЯ І ЗЛОЧИНИ ДІТЕЙ:

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ ТА ЇХ

БАТЬКІВ

Соціальні умови життя суспільства, суперечності в його розвитку мають

вирішальний вплив на характер етичного формування особи. Це повністю

відноситься і до пояснення протиправної поведінки неповнолітніх.

До основних причин, які обумовлюють злочини неповнолітніх, відносяться:

– негативний вплив у сім’ї (тривала бездоглядність; зайва опіка і строгість;

конфліктні сімейні стосунки),

– сфера негативного проведення дозвілля неповнолітніх правопорушників

(беззмістовне, бездіяльне проведення вільного часу в групі однолітків або

старших товаришів разом із пляшкою спиртного, цигарками призводить до

того, що такий спосіб життя стає звичкою, потім формує відповідні потреби),

– потреба в самоствердженні, вплив засобів масової інформації (інтернет,

телебачення, газети, радіо).

Усі особи у віці до 18-ти років вважаються неповнолітніми. Чинне

законодавство України, осіб, які не досягли 14-го віку, називає малолітніми, а

осіб у віці від 14-ти до 18-ти років – неповнолітніми.

Розглянемо більш детально права та обов’язки дітей до 18 років.

Серед підлітків є поширеною думка, що до повноліття за їх правопорушення

відповідають батьки. Але, насправді, це твердження є помилковим.

Законодавством передбачено конкретні випадки, коли юридична

відповідальність неповнолітніх починається з 16 років, а за вчинення деяких

кримінальних злочинів і з 14 років.

Що ж таке юридична відповідальність?

Юридична відповідальність – це вид соціальної відповідальності, що полягає в

застосуванні державою до правопорушника певних заходів примусу,

передбачених санкціями правових норм. Загалом можна виділити три види

відповідальності:

● цивільну,

● адміністративну,

● кримінальну відповідальність.

 

5 "токсичних" фраз, яких не можна говорити близьким, особливо дітям

Яких слів не можна говорити близьким / Фото: Freepik

Інколи краще промовчати, ніж потім шкодувати про сказане.

Найбільшу силу і вплив мають слова, сказані близьким людьми. Так як ми чуємо їх найчастіше, вони впливають на формування нашої самооцінки та настрій. Особливо гостро реагують на такі висловлювання діти, тому сприймають все сказане за чисту монету. Розповідаємо, чого не варто говорити своїм близьким, щоб потім не шкодувати про це.

Яких фраз ніколи не можна говорити близьким, особливо дітям

1.     "Фрази знецінення" – які применшують чи взагалі перекреслюють значимість, старання чи позитивні риси людини. Наприклад: "Та що ти можеш сама? Ти без мене не проживеш" , "Гарна оцінка у чверті ще нічого не говорить. Головне, що за рік буде", "Та хіба ж ти хазяїн?!". Такі висловлювання формують думку, що не варто й намагатися, викликають агресію, занижують самооцінку. Особливо такі фрази згубні для дітей, вони ростимуть з думкою, що ні на що не здатні, їм неможливо досягти успіху в житті.

2.     "Фрази звинувачення та засоромлення" – коли замість критики вчинку критикується особистість. Це такі собі фрази-звинувачення. Наприклад: "Ну ти тупий! Ти знову отримав двійку за домашню роботу", "Ти, як завжди, насмітив за столом! Свиня!". Ці висловлювання формують негативне ставлення до себе та невпевненість, особливо у дітей. Людина за будь-яку помилку сприймає себе негідною, може додатися невротичний сором, страх невдач, тривожність, перфекціонізм, подвійний стрес при виконанні навіть простих завдань.

3.     "Фрази зневаги та відчуження" – навмисно підкреслюють відчуження з метою шантажу, примушуючи людину до певних дій. Наприклад: "Очі б мої тебе не бачили". Особливо діти, коли чують щось подібне, почуваються покинутими й зневаженими. Тому в дорослому віці такі люди постійно доводять свою значимість. Людина живе з ідеєю, що любов треба заслужити, а зневага та ігнор – це норма у стосунках.

4.     "Фрази ігнорування потреб" – таким чином підкреслюється небажання турбуватися, задовільняти потреби, проявляти любов. Наприклад: "Хочеться? То перехочеться!", "Твоя думка мене не хвилює", "Те, що ти хочеш, - дурість". Любов передбачає піклування про інших. В родинах, де ніхто не задовольняє потреб одне одного, ростуть діти, які часто нездатні зрозуміти своїх бажань, не вміють їх задовільнити.

5.     Фрази "Ти-звинувачення" – це інтерпретація думок та внутрішнього стану того, хто звинувачує. Наприклад: "Ти тільки й думаєш, як би мене зрадити", "Я знаю, що ти мене ненавидиш, тому і забороняєш гуляти допізна". Якщо слухати такі висловлювання, починається формування невпевненості в собі, людина думає, що з нею щось не так. Така людина легко піддається маніпуляціям та домашньому насильству.

 

 З 22 квітня по 26 квітня 2024 року в школі проходить тиждень  психології . Гасло тижня "Психологічна ресурсність усіх учасників освітнього процесу: розвиток стійкості та особистого зростання."

Помилки батьків, які заважають дитині досягти успіху

 

Виховання дитини – дуже важка і трудомістка робота. Якщо ви хочете виховати успішних молодих людей, ви повинні знати, що іноді ваша поведінка може перешкодити вашим дітям досягти своїх цілей.

Будь-хто може виховати успішну дитину незалежно від навколишнього середовища. Завжди виручайте своїх дітей та навчайте їх, як встати на ноги після невдач. Хоча в батьків можуть бути благі наміри, вони теж роблять помилки. Зверніть увагу на поширені моделі поведінки, які можуть перешкодити вашій дитині досягти успіху.

Ви не даєте пробувати нові речі

Відмовки вашої дитини від можливості спробувати щось нове може перешкодити їй бути успішною. У деяких батьків добрі наміри і вони можуть захотіти захистити дитину від невдачі.

Тим не менш, навчання – це завжди важко, і ваша дитина повинна дізнатися, як боротися з невдачею в позитивному ключі, поки вона ще юна.

Надмірна ніжність і вихваляння

Якщо ви робите все для своєї дитини, навіть те, на що вона здатна і сама, це не допоможе їй вирости самостійною і дорослою. Ви не завжди будете поряд зі своєю дитиною, і вам потрібно дозволити їй навчитися робити щось без вашої допомоги.

Одним з прикладів надмірної турботливості є прання одягу, навіть коли вони вже підлітки або молоді люди.

Надмірне вихваляння ваших дітей може негативно позначитися на їх майбутніх успіхах. Це не спонукає їх продовжувати і досягати більшого. Якщо ви хвалите дитину за те, що вона одягнулася, малюк не захоче цього робити в наступний раз, якщо не отримає схвалення.

Зосередьтеся на тому, щоб хвалити своїх дітей тільки тоді, коли вони добиваються значних успіхів, наприклад, у навчанні.

 

Відсутність дружніх відносин

Дослідники виявили, що батьки успішних дітей допомогли їм створити ефективні соціальні зв’язки і самі були їх кращими друзями. Дітям потрібна сильна система соціальної підтримки, на яку вони можуть покластися під час стресу або невизначеності.

Надмірна опіка

Надмірна опіка над дитиною дратує і змушує її думати, що вона нічого не може зробити самостійно. Це призведе до того, що доросла людина не зможе ризикувати і буде сумніватися в собі при кожному кроці, незалежно від того, наскільки вона насправді талановитий.

Занадто сувора поведінка і заборона на емоції

Суворе батьківське ставлення може призвести до того, що у вашої дитини будуть емоційні проблеми. Якщо ви надмірно суворі щодо своєї дитини, ви не навчите її керувати своїми почуттями. Дайте їй трохи простору і волі, щоб вона могла більше випробувати в житті.

Вкрай важливо мати здорові стосунки зі своїми дітьми. Вам необхідно знайти баланс у цих відносинах, який повинен включати в себе чесне обговорювання емоцій, таких як страх, занепокоєння, розчарування і всього, що може засмутити вашу дитину. Вона повинна навчитися справлятися з цими емоціями, а не придушувати їх.

Ви практикуєте те, що, як самі кажете, «погано»

Діти приділяють багато уваги поведінці своїх батьків. Якщо ви робите те, що забороняєте робити їм, або те, що називаєте «поганим» і «неправильним», тоді ви просто плутаєте їх.

Ця ж ситуації стосується і випадків, в яких ви навчаєте дитину як робити «треба», але самі порушуєте свої ж правила.